Що потрібно для щастя? ТОП навичок, що допоможуть дітям стати щасливими - «ОТ 6 ДО 9 ЛЕТ»

Часто дорослі кажуть дитині: "Рости та будь щасливим!". Проте, чи розуміє дитина, що саме треба робити? Бути щасливим — це як? За щирим побажанням щастя дорослі не завжди в змозі дати конкретні інструкції. Адже й самі не до кінця зазвичай розуміють, що ж насправді приводить до очікуваних результатів.

Чи буде дитина щасливою в житті чи ні — важко передбачити. Однак, сформувати підґрунтя, щоб відчуття щастя закріпилося у душі дитини можна з юних літ. Разом з психологинею у дитячо-батьківських стосунках, нейропсихологинею Мариною Вєжис з’ясовували, що саме потрібно розвивати та як.

Існують головні принципи...

Експертка рекомендує проаналізувати нижченаведені принципи та сформувати власний профіль та дитини щодо них. Головне питання — які є сильні сторони.

У своїх роботах психологи Роберта Міхнік Голінкофф і Кеті Хірш-Пасік пропонують модель 6С – шість навичок, які задовольняють ключові потреби та допомагають ставати мислездатними та впевненими в собі людьми:

співробітництво (collaboration)
спілкування (communication)
зміст (content)
критичне мислення (critical thinking)
творчі інновації (creativity)
впевненість в собі (confidence).

Навички 6С: навіщо вони дітям

За словами Марини Вєжис, концепція 6C спирається на десятиліття досліджень у сфері психології. Кожна навичка будується на попередній. Саме тому слідкуйте за розвитком цих навичок не тільки в школі, але й в інших контекстах: враховуйте їх під час сумісних подорожей, організовуйте свята, плануйте сімейні вечори та позакласний час.

— розповідає нейропсихологиня.

Успішність дитини в навичках 6С дасть їй той фундамент, на якому надійно закріпиться щастя. Вміння комунікувати та співпрацювати, думати, створювати, розбиратися у складних речах та бути впевненою у собі — утворюють єдине ціле та займають центральне місце в навчанні і формуванні майбутнього успіху.

Співробітництво

Люди — ультрасоціальні істоти, а маленьких дітей можна порівняти із "соціальними губками". Вони з народження налаштовані на пошук взаємодії.

— запевняє Марина Вєжис.

Як розвивати навичку?

Ви той — хто не пропускає машину у ваш ряд? Людина, яка активно відмовляється від допомоги або сама вирішує, як пройдуть сімейні вихідні? Діти спостерігають за нами. Будьте більш товариські з іншими й давайте дітям трохи більше свободи вибору.
Грати разом веселіше: покажіть це дитині на власному досвіді. Навчіть її ділитися та пропонуйте грати по черзі. Поясніть, якщо працювати разом, то башта з кубиків буде вищою, проєкт цікавіший, а гра з м’ячем — більш динамічною.
Запитайте в школі — чи є проєкти, які діти виконують разом. На позакласних заняттях — як налаштований тренер/викладач? Футбол, акторська майстерність, творчість — чи стимулює дорослий співпрацю між дітьми?

Спілкування

На думку експертки, спілкування має непереборне тяжіння. А найжорстокіші покарання — ізоляція, вигнання, булінг. З дітьми це називається — тайм-аут. Вони схильні реагувати емоційно. Й часто хочуть розказати, незважаючи на те слухають їх чи ні і зовсім не враховують побажання людини, яка слухає.

Вчитися слухати, продуктивно працювати з іншими людьми і дивитися на речі з точки зору слухача або читача — важливі вміння для людей. І пам’ятайте, розвиваючи навичку спілкування, потрібно враховувати усну та писемну мову.

Як розвивати навичку?

Будьте уважні до актів комунікації зі своєю дитиною (не дивіться в телефон, заберіть його з обіднього столу). Цікавтеся деталями його дня: що тебе запитувала сьогодні вчителька, як настрій був у твоєї подружки чи у яку гру будеш грати після уроків. Давайте змогу дітям розповідати те, що важливо саме для них.
Грайте у настільні ігри, які розвивають навички аргументації ("Соціальні ігри" Гюнтера Хорна, "Мафія"), словниковий запас ("Аліас", "Я знаю 5-ть…"), асоціативне мислення ("Діксіт", "Геометрія уяви").
Спір і заперечення — важлива частина комунікації. Демонструйте дитині різні варіанти розвитку конфлікту та конструктивні шляхи його вирішення. Нехай іноді буде: "Добре, давай по-твоєму", а іноді: "Буде тільки так". Вчіть правилам взаємодії.

Зміст

Ми живемо в епоху великих даних, коли інформація скрізь і вона дешева. В епоху великих даних різноманітність нескінченна. Тому Марина Вєжис впевнена, що помилки неминучі, коли мова йде про контент, а люди не обтяжують себе обмірковуванням сенсу.

Спочатку дітям важливі ритуали. А пізніше вони готові до поверхового аналізу контенту. Тому дорослішаючи, вони здатні опанувати категорії та формування зв’язків. Ось чому STEAM-освіта стає все популярнішою. Вона приводить людину до рівня експерта додаючи професійних знань.

Як розвивати навичку?

Заохочуйте та поглиблюйте знання про світ. Діти дізнаються багато і поза межами школи. Спільні поїздки, відпочинки, вечірній час — постійно знаходяться моменти, в яких можна поглибити знання дитини про світ. Збирайте осінні листочки, спостерігайте, як розпускаються квіти, програвайте у тіньовому театрі мультфільми або під час прогулянки створюйте задачі з математики.
Додавайте зміст у рутинні справи та обов’язки. Змушене вечірнє читання можна пов’язати з життям дитини: якби ти зустрів такого персонажа? А щоб ти робив на його місці? Або — хай розкаже, що зрозуміло та що його вразило в школі? Зміст може бути дуже захопливий!
Підтримуйте та цікавтеся. Будьте поруч, підтримуйте під час виконання домашніх завдань й не залишайте дитину сам на сам. Якщо вона чимось цікавиться — використовуйте це для того, щоб навчити її заглиблюватися: "А як зробити такий колір, як у твого улюбленого єдиноріжка? А як швидко їде машина цієї марки? А хто сильніший: акула чи слон?".

Критичне мислення

На думку психологині, для усвідомленого вибору потрібно сумніватися, а не просто повторювати те, що дізналися. Критичне мислення важливе через інформаційний вибух в нашому світі великих даних. Потрібно, щоб діти навчилися аналізувати, синтезувати і оцінювати інформацію. Дуже важливо озброїти дітей усвідомленням того, що не всі дані однаково цінні або перевірені, а особливо — правдиві.

Діти поступово проходять декілька етапів розвитку критичного мислення. До 4-х років вони вірять в те, що бачать. Пізніше вони дізнаються, що інші можуть думати інакше і з віком стають уважними до того, хто саме і що говорить. Джерело інформації та вміння оперувати аргументами стають наступним етапом розвитку критичного мислення.

Як розвивати навичку?

Подумайте, наскільки ви легковірні? Наскільки вам властиво заглиблюватися у природу речей? Або ж подробиці навіюють нудьгу. Чи часто вживаєте таку фразу: "Кажуть, що…"?. Чи здатні оцінити свою роботи — присвоїти сильні та слабкі сторони. А ваша дитина?
Грати, розповідати кумедні історії, читати, ставити питання — це способи розвинути навички критичного мислення у дитині. Книги або ваші власні історії з життя створюють альтернативну реальність. Тут можна поблукати в сюжеті та запитати: "А що було б, якщо…?". Роздуми про альтернативні історії формують творчий підхід та розвивають навички спілкування і критичного мислення.
Коли дитина питає "Чому?", дайте їй можливість відповісти самостійно: "А ти як думаєш чому?". Це не обов’язково має бути правильна відповідь, але нехай вчиться думати самостійно.

Творчість

Креативність необхідна скрізь і впливає на все, що ми робимо. Креативність потребує освіченості, майстерності, уяви та дисципліни. Діти поступово включаються у творчий процес перетворення світу. Малюками вони експериментують, дізнаються про устрій світу та загальні правила. Пізніше — створюють новий продукт. Проте всі здатні до творчості, адже її можна тренувати.

Як розвивати навичку?

1. Чи дозволяєте собі творити на роботі і вдома: новий рецепт, нові спеції, нові хобі, не властиві вам лекції або семінари. Як часто купуєте новий журнал, цікавитеся новими сферами знань? Коли хочеться творити, діти йдуть за нашим прикладом. Однак, дорослі часто бояться, що вийде погано, і навіть не намагаємось.
2. Додавайте творчість у повсякденне життя. Що робити з цим старим зламаним пилотягом або коробкою з-під нової посудомийної машини? Чи зуміють малюки сконструювати таксі з паперовими тарілками замість фар? Чи вийде придумати нову історію про фортецю з диванних подушок? Чи мають діти можливість з'єднувати рулони туалетного паперу, використовувати пальчикові фарби або просто малювати сімейні портрети, які потім з гордістю вивішуються на дверцятах холодильника? Поки готується сніданок можна уявити на що схожі звуки яєшні, яка смажиться. Або ж порозмірковувати, яким буде сніданок у дітей через 100 років? Як ще можна відбити м’яч, створити незвичайний колір чи впорядкувати речі в шафі?
3. Якщо вам потрібно налаштувати дитину на сон, можна пограти з нею в гру "Уяви…". "Уяви — ти лежиш в ліжку. Закриваєш очі. А потім відкриваєш. Тепер ти десь в іншому місці. Де ти?".

Впевненість

За словами Марини Вєжис, впевненість складається з двох компонентів. Перший — бажання спробувати. Без впевненості люди не в змозі прийняти нові виклики. Другий аспект впевненості — завзятість. Різниця між більш та менш успішними учнями може виявитися саме в бажанні не відступати.

Якщо хочете зробити з дітей дослідників найсміливіших ідей, то необхідно заохочувати їх експерименти, роздумувати, питати і вчитися зазнавати невдачі. Важливо, щоб вони могли вчитися на своїх помилках і повторювати спроби. Малюки великі відчайдухи, поки пірамідка не буде складена — не відступляться, поки на стільчик не залізуть, не заспокояться. Незрілість і наполегливість малюків часто йдуть паралельно з самовпевненістю, навіть безрозсудністю.

Потім, вони навчаються порівнювати себе з іншими. Це стає відкриттям для дітей приблизно у першому класі. З розвитком впевненості можуть приймати рішення відносно ризикованості власних дій. Найвищий рівень розвитку впевненості у собі, коли наважуємося на невдачу. Так, найбільший прогрес відбувається на межі нашої зони безпеки. Коли не боїмося невдач, адже вони — частина життя.

Як розвивати навичку?

Наскільки впевнені в собі та що можете змінити? Зізнайтеся у своїх страхах та спробуйте робити те, що вас лякало. Поділіться цим з дітьми.
Батькам буває важко хвалити дитину за процес навчання, тому що вони занадто зосереджені на результаті. Віра дорослих (батьків та вчителів) у здібності дітей дуже важлива, та більшою мірою може визначати успішність.
Не всі діти однакові: хтось більш схильний до ризику, а хтось більш поміркований. Це дуже залежить від властивостей нервової системи, рівнів нейромедіаторів та базових структур психіки. Допомагайте та не вимагайте від дитини впевненої поведінки. Хваліть за маленькі успіхи! Якщо щось не виходить — не сваріть, а запитайте: "Що сталося? Як так вийшло, що сьогодні вчителька зробила тобі зауваження?".

Проаналізуйте успішність дитини у кожній з цих сфер та додайте саме те, що стане фундаментом для розвитку її щастя.

Авторка: Анастасія Пасічна, журналістка проєкту "Дружня школа"

Джерело фото: freepik.com

Цей матеріал створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.